Грелін — гормон, який нагадує про їжу.Його ще називають «гормоном голоду». Основне місце його вироблення — шлунок. Коли шлунок порожній, рівень греліну підвищується, і мозок отримує чіткий сигнал: час поповнити запаси енергії. Саме тоді ми починаємо відчувати апетит, запахи стають привабливішими, а думки про їжу — настирливішими.

Після прийому їжі рівень греліну поступово знижується. Проте цікаво, що нестача сну, стрес чи надмірне обмеження калорій можуть утримувати рівень греліну на високому рівні — звідси відчуття постійного голоду навіть після їжі.

Лептин — гормон, який говорить «досить».Лептин виділяється жировими клітинами і сигналізує мозку, що енергії в організмі достатньо. Коли його рівень нормальний, ми природно зменшуємо апетит і перестаємо їсти.

Однак при надмірній вазі мозок може «ігнорувати» цей сигнал — виникає лептинорезистентність. Людина ніби має багато енергії у запасі, але мозок цього «не бачить», тому апетит залишається підвищеним.

Наші звички формують гормональний фон.

Харчування, сон, рівень стресу — усе це впливає на баланс греліну й лептину.
Нерегулярне харчування, нічні перекуси, відсутність сну чи надмірне сидіння на дієтах можуть зрушити цю тонку рівновагу. Навпаки,достатня кількість білка, клітковини, повноцінний сон і помірна фізична активність допомагають стабілізувати роботу цих гормонів.

Коментар лікаря-ендокринолога

“Гормони апетиту — це складна система зворотного зв’язку між мозком, шлунком і жировою тканиною. Її порушення може бути наслідком як способу життя, так і ендокринних розладів. Якщо ви відчуваєте постійний голод, різкі коливання ваги чи відсутність ситості навіть після їжі — не намагайтеся боротися з цим самостійно. Зверніться до лікаря-ендокринолога: іноді звичайні лабораторні показники можуть пояснити, чому організм поводиться саме так.”