Орган слуху та орган рівноваги розташовані поруч у внутрішньому вусі та утворюють єдину систему. Завитка відповідає за сприйняття звуків, а присінок і півколові канали – за підтримання рівноваги та орієнтацію тіла у просторі.

Коли патологічний процес вражає внутрішнє вухо, часто страждають обидві функції одночасно. Саме тому запаморочення може супроводжуватися:

• зниженням слуху;

• шумом або дзвоном у вухах;

• відчуттям закладеності вуха;

• нестійкістю під час ходьби.

Такі симптоми можуть спостерігатися при хворобі Меньєра, лабіринтиті, раптовій сенсоневральній приглухуватості, деяких аутоімунних та вірусних ураженнях внутрішнього вуха.

Особливу увагу слід звернути на випадки, коли запаморочення виникає разом із погіршенням слуху. Це важлива діагностична ознака, яка допомагає відрізнити захворювання внутрішнього вуха від багатьох неврологічних або судинних причин запаморочення.

Тому обстеження пацієнта із запамороченням нерідко включає не лише оцінку функції рівноваги, а й аудіометрію. Іноді саме дослідження слуху допомагає встановити правильний діагноз.

Коментар лікар: «Внутрішнє вухо це не лише слух. Це складна система, від роботи якої залежить і наша здатність чути, і наша впевненість у кожному кроці.»